ПОДАРУНОК ЗА МАЛЮНОК

ВИШИВАНА МОЯ, УКРАЇНО

У  невичерпній  спадщині  духовної  культури  українського  народу  є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Українська вишита сорочка втілює в собі одну з основних функцій, якої дотримувалися з давніх часів, бути оберегом, а вишиванка – це не тільки символ краси, молодості, наслідування, а й наш генетичний код.

Історія української вишиванки – це історія українського народу. З вишиванки, як з книги, можна зчитати, якими талановитими були і є українці.  Вишиті  сорочки  та  вишиванки  будуть  оберігати  нас,  наділяти  силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому.

Вишиванка – це символ, який єднає українців і презентує Україну у світі. До цього дня в Липоводолинській  дитячій бібліотеці-філії оформлено  ілюстративну виставку-інсталяцію «Вишивана моя, Україно».

Війна. Перемога. Пам’ять

В рамках обласної культурно- просвітницької акції «Війна. Перемога. Пам’ять». До 75- річчя з Дня Перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні.

ПЕТЯ РУСАКОВ І ВАНЯ ЗОЛОТОВЕРХ

    

 Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

 Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гойдалися тіні,

 На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

 Вісімнадцять – не більше – літ.

Яскраву сторінку в літопис партизанського руху Сумщини вписали юні  партизани Ваня Золотоверх і Петя Русаков із хутора Гущі (зараз це Потопиха, що за селом Подільки).  Хлопці поклялися у вірності своєму народу і допомагали партизанам: розповсюджували листівки, новини з фронту, допомагали переносити зброю, вели розвідувальну роботу, добували безцінну інформацію про ворога. Петю Русакова закатували фашисти і кинули помирати в рідній хаті, він помер на руках у матері. Ваню Золотоверха після довгих допитів, мордувань і знущань кинули під лід.  Так загинули юні месники з хутора Гущі. Вони загинули, як герої. Спочатку було встановлено пам’ятник юним месникам. Зараз на тому місці встановлено обеліск, до якого часто приходять учні й односельці.Юними вони прийшли до нас через роки, навіки лишився юним світ, який вони любили, який творили і відстояли і який передали нам, живим, у спадщину .

Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.  

В книжковій пам'яті – миттєвості війни

8-9 травня 2020 року Україна  відзначає  День  пам’яті  і  примирення, День перемоги над нацизмом  у Другій світовій війні та 75-ту річницю вигнання нацистів з України.

Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України. Минають роки, відлітають у вічність…  75 років минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей. Друга Світова тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісті. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Все далі відходять грізні роки Другої Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших. Пам'ять… Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'ять наших дідів, батьків і старших братів, пам'ять вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'ять тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'ять всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна ...

Живучи сьогодні в умовах карантину ми не можемо проводити масові заходи, але ми долучилися до обласної культурно-просвітницької олайн-акції «Війна. Перемога. Пам'ять».

В Липоводолинській дитячій бібліотеці-філії розгорнуто віконну виставку-інсталяцію «В книжковій  пам'яті – миттєвості війни».